みつばちマーサのベラルーシ音楽ブログ

ベラルーシ音楽について紹介します!

ヤンカ・クパーラの詩「祖国」

2012年07月07日 | ヤンカ・クパーラ
 ベラルーシの国民的文学者ヤンカ・クパーラの生誕130年を記念して、もう一作「Спадчына」を日本語に翻訳しました。

祖国

古の曽祖父の世紀から
私の元に祖国がとどまった
味方と敵の間に
それは優しい母のように

故郷は夢のおとぎ話のようだ
春の雪は溶けた
森でヒースはささやいた
野原では樫の木が折れた

私の目を覚ましたのはこんな思い出
こうのとりは菩提樹の上で鳴き続ける
そして朽ち果てた塀
村に寄り添って寝ている

羊の子らは悲しみ
その声が牧場に響く
多くの鳥たちの叫び
墓場の上に群れ渡る

白い昼も黒い夜も
私はあらゆる所を見て回る
この宝に飽くことがあろうか
雄の蜜蜂にまだ食べられていないか

生きる心に宝を持ち
炎の真実のように
闇と深い森のうち
狭い谷間で私を照らすように

家族の思いは宝と生きる
ともに幻の夢を見る
私の祖国がよんでいる
故郷が持つ全ての頁で


・・・

 ベラルーシ語原詩はこちらです。

Спадчына

Ад прадзедаў спакон вякоў
Мне засталася спадчына;
Памiж сваiх i чужакоў
Яна мне ласкай матчынай.

Аб ёй мне баюць казкi-сны
Вясеннiя праталiны,
I лесу шэлест верасны,
I ў полi дуб апалены.

Аб ёй мне будзiць успамiн
На лiпе бусел клёкатам
I той стары амшалы тын,
Што лёг ля вёсак покатам;

I тое нуднае ягнят
Бляянне-зоў на пасьбiшчы,
I крык варонiных грамад
На могiлкавым кладбiшчы.

I ў белы дзень i ў чорну ноч
Я ўсцяж раблю агледзіны,
Цi гэты скарб не збрыў дзе проч,
Цi трутнем ён не з'едзены.

Нашу яго ў жывой душы,
Як вечны светач-полымя,
Што сярод цемры i глушы
Мне свецiць мiж вандоламi.

Жыве з iм дум маiх сям'я
I снiць з iм сны нязводныя…
Завецца ж спадчына мая
Ўсяго Старонкай Роднаю.

ヤンカ・クパーラの代表作「あそこを行くのは誰だ」

2012年07月07日 | ヤンカ・クパーラ
 ベラルーシの国民的文学者、ヤンカ・クパーラの生誕130年を記念して、代表作「А хто там ідзе?」を日本語に翻訳してみました。(ちなみにこの詩は大変有名なので何ヶ国語にも訳されていますし、日本語訳も複数あります。以下は私の翻訳です。)

・・・・・・

あそこを行くのは誰だ

あそこを行くのは誰だ あそこを行くのは誰だ
大きな群れをなして
「ベラルーシ人だ」

そのやせた肩に彼らは何を背負っているのか
手には血が、足にはわらぐつが
「屈辱を」

どこへその屈辱を全て背負って行くのか
どこへそれを見せに行くのか
「全世界に」

百万にも満たぬ数、彼らは一体何者なのか
何が屈辱を背負うことを教え、彼らの目を覚ましたのか
「貧しさが、悲しみが」

そして彼らは何を願っているのか
目も見えぬ、耳も聞こえぬ抑圧された歳月
「人と呼ばれることを」


・・・・・

 ベラルーシ語の原詩もご紹介しておきます。

А хто там ідзе?

А хто там iдзе, а хто там iдзе
У агромнiстай такой грамадзе?
     - Беларусы.
 
А што яны нясуць на худых плячах,
На руках у крывi, на нагах у лапцях?
     - Сваю крыўду.
 
А куды ж нясуць гэту крыўду ўсю,
А куды ж нясуць напаказ сваю?
     - На свет цэлы.
 
А хто гэта iх, не адзiн мiльён,
Крыўду несць наўчыў, разбудзiў iх сон?
     - Бяда, гора.
 
А чаго ж, чаго захацелась iм,
Пагарджаным век, iм, сляпым, глухiм?
     - Людзьмi звацца.